XV
Гадали ми: зустрінемся
Ще колись з собою
В наших горах барвінкових
Під явір-горою.
Гадали ми: розцвітуться
Калинові квіти,
Ніби хвилі, розіллються
Голоси трембіти,
А Черемош під Сокільським
Загуде, заграє
Тую думу предковічну,
Яку він лиш знає.
Гадали ми: місяченько
Зійде над ялиці
І станем ми в його світлі
Срібні, яснолиці.
І станем ми яснолиці,
Мов не з цього світа,
Присняться нам, як диво-сон,
Молодії літа.
Присняться нам розмріяні,
Нездійснені думи,
Ніби тії розвіяні
Полонинські шуми.
Гадали ми, думали ми,
А та наша доля
Повіяла туманами
З далекого поля.
Повіяла туманами,
Бурею з півночі,
Стогнуть гори, а Черемош
Зубами скрегоче.
Сторощені гаї наші,
Поранені чола
Верхів гордих — осталася
Руїна довкола.
Над руїною отою
Не місяць це сходить —
Наша мрія нездійсненна
Ціла в слезах ходить.
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Intermezzo»