«Прийди до мене. Не жахайсь спокою…»
XX
Прийди до мене. Не жахайсь спокою,
Ні самоти, що блудить між гробами
В осінню ніч. Прийди і будь зі мною
Так, як колись, колись давними днями.
Не бійсь життя. Воно вже ген за нами,
Мов спомин цей, далекий дуже-дуже.
Вже ми для себе стали ніби снами
І ніби піснею, що в небі тужить,
Прийди до мене й принеси з собою
Арому піль, засіяних збіжжями,
Прийди з жалями, смутком і туго́ю,
Так, як колись, колись давними днями.
Вецлар, 6, 1917
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Intermezzo»