Блиск, гук, півнеба запалало

Друк

Блиск, гук, півнеба запалало.
Розприслася гранітна куля.
А ген у лісі, як бувало,
Кує зозуля.

Зойк, стон — і тихо. Крапля крові
Паде в бездонну чашу горя.
А над полями сходить знову
Вечірня зо́ря.

Як же ж ту землю збили, зрили
Всілякі кулі і шрапнелі!
А вже й ті ями прикрасили
Квітки веселі.


Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Поезії 1914—1920 років».