Весною
Цвіт вишні осипається
З галуззя на острішки.
Хтось у ставі купається,
Лунають жваві смішки.
Під хатою на призьбі спить
Дідусь — крізь сон зітхає.
Під ворітьми потік журчить,
З хмар місяць визирає.
На небі що там зір! Що зір!
Немов овець отари.
Ведуть з собою розговір,
На землю сиплють чари…
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Поезії 20—40 років.
Весною. Надруковано в «Літературно-науковому віснику» (1922, т. LXXVI). Подаємо за цією публікацією.