Хоч кряче гайворон
Хоч кряче гайворон
Й гукає Див —
Не висох Сян і Дон,
Пливе, як плив.
Ще наш Дніпро шумить
Й лама граніт,
Народ епічне на мить —
Й здивує світ.
Нема таких кайдан,
Щоб люд скувать,
Наш дім, наш храм, наш лан —
Не дать! Не дать!
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Поезії 20—40 років.
Хоч кряче гайворон. Надруковано в «Літературно-науковому віснику» (Львів, 1922, т. XXV). Подаємо за цією публікацією.