«В глухім ярі, у дідьчому проваллі…»
В глухім ярі, у дідьчому проваллі
Лежить закопаний топір зі сталі.
На Купала Івана опівночі
Від нього сяйво б’є і сліпить очі.
Пропащий, хто в цей яр тоді попа́де,
Не верне в хату і за стіл не сяде,
За Довбушем і Дзвінкою плаями
Забутих предків побіжить слідами.
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Сльота».