Лепкий Богдан - Сивий час
Українська література / Лепкий Богдан / Вірші / Сивий час
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Сивий час

PDFДрукe-mail

І

Зустрілися на бенкеті в Долі
Вічні радості і вічні болі.

Каже радість: «Маю срібні смішки»,
А біль: «Маю сльози, як горішки».

Каже радість: «Я двері до раю
Відімкну», а біль: «Я зачиняю».

Каже радість: «Я сльози осушу»,
А біль каже: «Я кожний сміх здушу».

Сивий час у сам куток запхався,
Сльози пив і злобно підсміхався.

II

Хтось застукав до вікон.
Хто там?.. Тихо… Серце б’ється…
Ах, це тільки був цей сон.
Що так часто серцю сниться.

Доторкаються очей
Дві долоні, як лелії,
І з відчинених дверей
Позасвітній вечір віє.

Час, прості́р, і плач, і сміх
Розпливаються імлою,
І крізь благодать і гріх
Я ступаю за тобою.

Там, де вічний упокій,
Безбережне задовілля,
Загадочний усміх твій
І невідоме весілля.

………………………..

Хтось застукав до вікон.
Хто це?.. Тихо… Серце б’ється…
Ах, це тільки був цей сон,
Що так часто серцю сниться.

III

По полях туман волочиться
Сітками павутинними,
Душа твоя морочиться
Хотіннями дитинними.

Душа твоя морочиться
Незбагнутими хотіннями,
Поки світ не заволочиться
Нічними зимними тінями.


Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Поезії 20—40 років.

Сивий час. Надруковано в журналі «Світ» (Львів, 1929, № 6—7). Подаємо за цією публікацією.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.