Євген Миколайович Летюк народився 13 квітня 1929 р. в с. Романівці на Полтавщині.
Вчився в Київському гірничому технікумі, Київському університеті. Працював геологом на шахтах Донбасу, потім — журналістом. Друкувався з 1951 р. Поет, прозаїк. Виступав і як публіцист, перекладач, писав для дітей. Перша книжка віршів «Завжди сімнадцять!» вийшла 1957 р. Є. Летюк ввійшов у поезію з енергійним словом, бурхливими почуттями. Славив шахтарський край, «корінну породу» — твердий, мужній робітничий характер. У поемі «Монологи гніву», інших творах знайшла своє втілення болюча пам’ять війни. Істотну частину творчої спадщини поета становить особиста лірика.
Помер 22 вересня 1976 р.
Збірки поезій: «Хто там зорі ворушить?» (1960), «Чолом тобі, світе» (1965), «Третє весло» (1967), «Дівич-зілля» (1969), «Рівнодення» (1970) та ін.