«Так світ здригається!.. А в нашому дворі…»

Так світ здригається!.. А в нашому дворі
Узірне листя падає лірично.
Лаштуємо причілок і горище,
Доріжку цементуєм до воріт.

І думаєм, і думаєм… Так світ
Здригається!.. Двигтить В’єтнам, Єгипет…
Гарячий день, води б з криниці випить
І працювать, хай ручаями — піт.

Над клубом гучномовець. Скільки змін
На білім світі!.. Слухаєм, працюєм.
Дитятко, листячко збираючи, тупцює…
Ханой у траурі. Товариш Хо Ші Мін…

Боліло серце в чоловіка. За народ,
За землю зранену… Говорим
І дивимось, як небом неозорим —
Літак у високості. Там пілот.

І в нашого сусіда льотчик син,
Бува, листи приносить листоноша…
Так світ здригається!.. Дитячий кошик
По дужку повен золотих листин.

1971

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.