Дмитро Омелянович Луценко народився 15 жовтня 1921 р. в с. Березовій Рудці на Полтавщині в сім’ї хлібороба.
Навчався в Київському гідромеліоративному інституті. Учасник Великої Вітчизняної війпи. Працював у редакціях газет «Колгоспне село», «Молодь України», кореспондентом Всесоюзного радіо. Заслужений діяч мистецтв УРСР. Член КПРС. Вірші друкує з юнацьких років. Перша збірка поезій «Дарую людям пісню» вийшла 1962 р. Д. Луценко — поет-лірик, який багато й активно працює в пісенному жанрі. За пісні, написані у творчій співдружності з композитором І. Шамо, удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1976).
Вийшли збірки віршів: «Незакінчена соната» (1966), «Як тебе не любити» (1969), «Добрість» (1971), «Пахучий хліб» (1974), «До останнього патрона» (1975), «За Березовою Рудкою» (1976), «Коли ти зі мною» (1978), «Березовий дзвін» (1980), «Дорога спадщина» (1984) та ін.