«Батько рідко співав, говорив небагато...»

Батько рідко співав, говорив небагато,
Спочивав од роботи хіба що на свято.

Ми нелегко жили, часом хліба не мали,
Та пресвітлі хвилини і нам випадали.

І пливла тоді пісня під стелею хати,
І до батька тулилася пташкою мати.

Голос батька звучав неповторно-журливо,
Ті хвилини забути мені неможливо.

І коли пережите берусь оглядати,
Небагато хорошого можу згадати.

Та щоразу зринає у пам’яті в мене
Повоєнне дитинство, голодне й злиденне.

І над ним тихим леготом пісня витає,
Хоч давно уже батька на світі немає.