«Вогонь догорів. Дотліває зола...»
Вогонь догорів. Дотліває зола.
Веселою ніч і хмільною була.
І пісня лунала, і чарка кружляла,
І душу душа у любові купала.
А що залишилось? Прим’ята трава.
На ранок з похмілля — важка голова.
Став димом вогонь. Дотліває зола.
Та хто пожаліє, що ніч та — була!