«Зелені милі явори...»

Зелені милі явори,
І стежка попід гай,
І дума древньої гори,
І говіркий ручай.

Отут живу. Відсіль піду.
Зійшов. Розцвів. Нема.
Сніги розстелить по сліду
Нахмурена зима.

А навесні — трави стебло.
Хмарини. Сонце. Протінь.
І все. І мовби не було.
Лиш в сина — батьків профіль.