«Міняється все. Не встигаєш звикати...»

Міняється все. Не встигаєш звикати.
Нові імена, і події, і дати.
Кумира вчорашнього публіка лає,
І вічного справді нічого не має.

А як же тоді — невмирущі догмати,
У кожнім столітті — свої герострати?..
І голос Шевченка з віків долинає:
Ні мудрий, ні дурень нічого не знає.