«Небеса високі й урочисті...»

Небеса високі й урочисті,
Подивлюся — серце защемить.
Ти в селі, а я давно у місті, —
Затужи за мною хоч на мить.

Б’ють на вежах опівночні дзвони,
Догоряє зірка, мов свіча.
Дивно: в місті люду — два мільйони,
А мені тебе не вистача.