«Одягне ліс навесні шати...»

Одягне ліс навесні шати,
Найперші квіти одцвітуть.
Прийде свята пора кохати,
І птиці сім’ї заведуть.

І кожна матиме гніздечко,
І кожна виведе пташат.
І кожне любляче сердечко
Ніжнішим зробиться стократ.

А там, де ніжність, там і сила,
Літай, шукай, годуй, носи.
І лопотять невтомні крила,
І не вгавають голоси.

Отак мине весна поволі,
Отак і літо прошумить.
Оперяться писклята кволі,
І зграя в ірій полетить.

Крило в крило. Батьки і діти.
Гримуча безмір далини.
І сумно буде ліс чорніти
Аж до наступної весни.