«Після дощу імла рахманна...»

Після дощу імла рахманна,
У морі стишена вода.
І ти мені така жадана,
Така звабливо-молода.

Душа моя, від щастя п’яна,
Мов сад весняний, розцвіла.
І я шепчу тобі: «Кохана», —
Під шелест квітів і зела.

Світ на тобі зійшовся клином,
Це воля долі, знак судьби.
Веселка зводиться над Кримом,
У небі — чайки й голуби.

Цілують берег тихі хвилі,
Цілують очі й губи милі.