«Тихенький дощик — на гриби...»
Тихенький дощик — на гриби,
На затяжну негоду.
І п’ють з джерельця голуби
Джерельно-чисту воду.
Ліс над озерцем — наче храм,
І тиша первозданна.
І добре нам, як голубам,
У храмі цім, кохана.
Мирські турботи й суєта
Десь там, у лоні міста.
І ти сидиш, немов свята,
Незаймана і чиста.
Вогонь в каміні гоготить,
І в’яжеться розмова.
І хочеться спинити мить —
Така вона чудова!