Батькова хата

У вінку веселого зела
Вікнами до шляху і до поля
Тиха й скромна, як селянська доля,
Лебедіє хата край села.

Білі стіни, вікна голубі,
На причілку яблуні і вишні.
Пригадую дні свої колишні
І сердечно дякую судьбі.

Дякую за те, що звідсіля,
Від цього низенького порога,
Потекла у світ моя дорога
І для мене рідна ця земля.

Тут живуть мої старі батьки
І мене у гості виглядають,
Тут мене з дитинства пам’ятають
І стрічають радо земляки.

І куди б дорога не вела,
Де б не жив на милій Україні,
А душа, здається, там і нині —
У білявій хаті край села.