Дві звістки

Прийшла у дім на сина похоронна,
Схилилас матір в тузі край стола.
Немилий світ, але вона жила,
Перед найважчим горем безборонна.

А час минав. І звістка знов прийшла,
Що син — не вбитий, що — страшна помилка.
Потьмаривсь розум, і померла жінка,
Знести такого щастя не змогла.