На Оболоні
На Оболоні паслись коні,
Цвіли луги на Оболоні.
А де ті коні? Хто їх знає!
Народ живе і не питає.
І тільки зрідка серед ночі
Чиєсь дитя розплющить очі
І стрепенеться, мов пташатко:
У вікна дивиться лошатко.
Таке маленьке, полохливе,
Таке чудне, таке красиве.
Дитя гукне до мами й татка,
Простягне руки до лошатка.
Та скаже мама: «Це із казки».
Промовить тато: «Спи, будь ласка.
Двадцятий вік, а ти про коні…
Які там коні на бетоні!»