Пісня

В личаках в’язових,
У свитині драній,
Несу чорні брови
Я своїй коханій.

Та й ті брови чорні
Позлиняли к тому…
Може, не пригорне
Мила вже сірому?

Насміється дуже,
Дорікати стане:
«Шукай,  — скаже,  —
друже,
Де в іншої шани!»

А хіба по волі
Це я так зостався?
На чужому полі
З лихом пострічався.

Малось заробити
Та її забрати,
Довелося ж літо
Ціле проконати.

Трохи не загинув,
Ледве це чвалаю;
Що то дома стріну?
Сумно, як згадаю!