Босяцька пісня

Чого мені журитися?
Якая подоба?
А чи пан я? А чи дука?
А чи хлібороба?

Чого мені журитися?
Якої неволі?
Що добра я не згадаю,
А горя доволі?

Чого мені журитися?
Якої нетечі?
Що не чув я ізмалечку
Ласкавої речі?

Чого мені журитися?
Того хіба ката,
Що я вік свій потираю
Вугли в чужих хатах?

Хіба тії побиватись
Хорошої вдачі,
Що насушник достається
Мені, як собаці?

Нехай тії поважнії,
Статечнії люде
Побиваються за більшим;
Мені й мого буде!

Нехай живуть пароньками,
Діток наживають;
Мені жаби весільної
В левадах співають.

Занудила самотина,  —
Піду до шинкарки
Та й засяду у порогах
З десятої чарки.

Так чого ж тут журитися?
Якого ще біса?…
Простягнуся ж десь, як пес той,
В морози під лісой.