Іван Олексійович Немирович народився 20 лютого 1928 р. в Дніпропетровську в сім’ї робітника.

Працював артистом Державної заслуженої капели бандуристів УРСР, одночасно навчаючись у музичній школі. Був директором республіканського Будинку літераторів. Закінчив Київський університет і працював у видавництві «Радянський письменник», потім  — у редакції журналу «Перець». Член КПРС. Друкується з 1954 р. Поет, прозаїк. Перша книжка віршів «По шляхах-дорогах» вийшла 1956 р. Основна сфера поетичної творчості  — гумор і сатира. І. Немирович спрямовує зброю сміху проти всіляких перевертнів, аморальних типів. Є в доробку поета і доброзичливі гуморески, з ліричними інтонаціями.

Вийшли книжки віршів: «Дзвени, бандуро!» (1960), «Ой жаль, жаль!…» (1963), «Коза на шлагбаумі» (1967), «Вагомі аргументи» (1971), «Клумба і Тумба» (1975), «Заочний жених» (1976), «Карапет під бубон» (1977), «А все через неї» (1979), «Жовті черевики» (1983) та ін.