Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 р. в с. Зачепилівці на Полтавщині.
Після закінчення Київського університету був на журналістській роботі: працював у редакціях газети «Молодь України», журналів «Ранок», «Дніпро», «Вітчизна», у видавництві «Дніпро». У 1971—1973 рр. та з 1976 р. — секретар правління СП України, секретар правління СП СРСР. Член КПРС. Секретар парткому Київської письменницької організації. Делегат XXV, XXVI з’їздів КПРС, XXVII з’їзду Компартії України. Кандидат у члени ЦК Компартії України. Депутат Верховної Ради Української РСР. Дебютутав у літературі 1959 р. книжкою-нарисом «За Північним Дінцем». Перша збірка віршів «Б’ють у крицю ковалі» вийшла у 1962 р.
Основний жанр — поетичний, виступає також у публіцистиці і як перекладач з поезії народів СРСР, друкує проблемні й оглядові статті (кн. статей «Планета поезія», 1983). Поет високої художньої культури, громадянської пристрасті, Б. Олійник зосереджує свої роздуми на животрепетних турботах сучасності, послідовно утверджує комуністичні ідеали, оспівує справді людське в людині і безкомпромісно ставиться до всього антигуманного. Його художній світ, за словами Юрія Бондарева, містить у собі «легкі весняні і похмурі зимові настрої, сміх, сльози, любов, боротьбу, правду, біль, рятівну іронію, а значить, — саме життя в усіх його проявах». За збірку «Стою на земле» (1973) удостоєний Державної премії СРСР (1975), за книжки «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Дума про місто» — Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983).