Перебийніс Петро - Поклик бандури
Українська література / Перебийніс Петро / Вірші / Поклик бандури
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Поклик бандури

PDFДрукe-mail

Бандуристе, чуєш братній поклик бурі?
Ціла вічність — від струни і до струни…
Громовицями настроєну бандуру
ти до сонячного світла поверни.

Як заграє та бандура веселкова
та й на всі свої проміння-голоси, —
не мелодія росте у ній, а слово,
помережане краплинами роси.

І сумну струну весела доганяє,
і за струнами видзвонює трава.
Десь тополю вітер долу нагинає,’
та співа вона, тополенька, співа!

Срібен дощик проливається іскристо
і веселка обіймає небокрай.
Ти роздмухай чорні хмари, бандуристе,
і заграй мені веселої, заграй!

Ой бандура, стоголоса пісня бурі, —
ви послухайте, послухайте її!
Як співає зачарована бандура,
замовкають у дібровах солов’ї.

Що за диво та бандура, що за диво,
грім-бандура, струни-трави золоті!
Блискавицею душа її правдива
вибухає на Дніпровій широті.

Не збирається бандура помирати,
їй ніякі примхи моди не страшні.
Вдар, нахмурений кобзарю, вірний брате,
щирим серцем та й по сонячній струні!

Бандуристе, сизокрилихі мій козаче,
окропи свої зіниці у Дніпрі!
За тобою кобзарі стоять незрячі,
пильно дивляться суворі кобзарі.

Над тобою, бандуристе, небо чисте,
між братами ти — струною до струни.
Пригорни сестру-бандуру, бандуристе,
і до сонячного світла поверни!

1982


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.