Марія Аркадіївна Пригара народилася 20 лютого 1908 р. у Москві в родині службовця.

Закінчила Київський інститут народної освіти. В часи Великої Вітчизняної війни працювала на радіостанції ім. Т. Г. Шевченка в Саратові. Друкуватися почала в 1924 р. в одеській газеті «Червоний степ». З 1928 р. пише для дітей. Лірика М. Пригари, створена в роки війни, відобразила думки й почування радянської жінки, яка самовідданою працею в тилу, разом з чоловіками —воїнами наближала День Перемоги. Видала книги ліричних віршів: «Дорогою війни» (1944), «Напередодні» (1947), «Сестри» (1948), «Надвечір’я» (1977). Плідно працювала в галузі художнього перекладу, переважно з польської мови. За «Вибрані твори. В 2 —х т.» (1978) була удостоєна премії імені Лесі Українки (1979). Член КПРС.

Померла М. Пригара 8 вересня 1983 р. у м. Києві.

Окремими виданнями вийшли книжки віршів для дітей: «Весна на селі», «Дитячий садок» (1929), «Товариш урожай» (1932), «Товариш Кіров», «Челюскінці» (1935), «Червона кіннота» (1938), «Наші друзі» (1943), «Яринка» (1944), «Брати» (1952), «Казки» (1956), «Ми любим сонце і весну» (1960), «Місто чудес» (1962), «Козак Голота» (1966), «Ручаї» (1968) та ін.