Руданський Степан - Олег - князь київський
Українська література / Руданський Степан / Вірші / Олег - князь київський
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Олег - князь київський

PDFДрукe-mail

Головна статті
Олег - князь київський
Олег – князь київський (ІІ)
Всі сторінки

I

Не у гості, а на кості
Ходили козари2.
Та не пиво ж і їм буде,
А кров та пожари!

Вже зібрався Олег віщий
На вражу недолю,
Їде конем білогривим
По чистому полю.

Блищить броня цареградська,
Шелом аж палає,
І кінь його білогривий
Соколом ступає.

Олег їде чистом полем,
Грає білогривий, —
Але хто ж то коло гаю,
Як молоко, сивий?

Лиш палиця коло нього
Та гуслі без струнів…
То великий старець божий,
То віщун Перунів3.

І Олег до того старця
Коня повертає,
Через сідло поклонився,
Віщуна питає:

«Скажи мені, старче божий,
перунів пророче,
чи живо я, чи не живо
сплющу свої очі?

І не бійся і не тайся,
Я дармо не схочу,
Я за слово правдивеє
Тебе озолочу…»

«Та мені-то, — віщун каже, —
Нічого боятись,
А золотом твоїм, княже,
Не озолочатись.

Не ношу я срібла-злота,
Князів не боюся,
А що буде із тобою,
Я не потаюся.

Щасливий ти, пане княже!
Недолі не знаєш,
Та, як будеш умирати,
Мене спогадаєш.

Слава твоя, княже, ходить
Помежи землями,
В Цареграді прибиваєш
Ти щити на брамі4.

Тебе, княже, не спиняють
Ні яри, ні гори,
Під тобою затихає
І синєє море.

Твої броні золотої
Мечі не рубають,
І острії вражі стріли
Помимо літають.

Під тобою й білогривий
Чинить твою волю:
То літає, як шалений,
По вражому полю,

То спиниться, як камінний,
Як вудила здвинеш, —
А все-таки ти од нього,
Ти од коня згинеш!»

І подумав Олег віщий
Та й не довіряє,
Через гриву похилився,
Із коня злізає,

І крутую шию гладить,
І став промовляти:
«Жаль великий мені, коню,
Тебе покидати!..

Таж ми разом, вірний коню,
Вийшли з Новгороду5.
Разом пили і мутили
Дніпровськую воду.

Таж ми разом, вірний коню,
Пролітали гори
І ходили за славою
Аж за синє море.

І, як щита в Цареграді
Прибивав до брами,
На твоїх стременах злотих
Я стояв ногами.

Тепер годі, вірний коню,
Йди собі гуляти,
А мені в твої стремена
Більше не ступати!..

У стремена не ступати,
В сідлі не сидіти
І з тобою в чистім полі
Вітром не летіти…

Гуляй собі, вірний коню!
А ви, мої діти,
У зелену паполому
Коня одягніте,

І давайте йому пити
Із мої криниці,
І давайте йому їсти
Ярої пшениці!..»

І вірнії його слуги
Білогрива взяли,
А другого — вороного
Князеві подали.


1. Олег (?—912) — перший київський князь із роду Рюрика. Народна пам'ять присвоїла Олегові прізвище "віщій", очевидно, у зв'язку з легендою про те, як він розгадав намір греків отруїти його під час переговорів 907 р.

2.Козари (= хозари) — тюркомовне населення Хозарського каганату, який існував між Доном, Волгою, Кубанню і Тереком. Східні слов'яни були в залежності від хозар, але військові експедиції Олега і Святослава врешті-решт доклалися до занепаду хозар.

3. Перун — один з головних персонажів східнослов'янської міфології, бог дощу, блискавки та грому.

4.. В Цареграді прибиваєш || Ти щити на брамі. — За переказом літописця, під час походу 907 р. на столицю Візантії Константинополь (нині Стамбул) на знак перемоги Олег прибив свій щит на брамі міста. На Русі в офіційних документах, літературі та фольклорі з часів Київської Русі аж до XVII ст. місто Константинополь іменувалося Царгородом (Царградом).

5. Вийшли з Новгороду. — Перш ніж посісти київський престол, Олег три роки (879—882) князював у Новгороді.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.