Яків Григорович Савченко народився 2 квітня 1890 р. у с. Жабки (тепер с. Луценки, Лохвицького району, Полтавської області) в селянській сім’ї.

Вчився в реальній школі, згодом  — у Київському університеті. Деякий час працював учителем. Друкуватися почав 1913 року у львівському журналі «Ілюстрована Україна». Вірші Я. Савченка друкувалися в журналах «Шлях», «Літературно —науковий вісник», «Універсальний журнал», «Мистецтво», «Глобус», «Життя й революція», «Гарт» та ін. Перша книга віршів «Поезії» вийшла 1918 р. Ранні твори Я. Савченка написані в дусі символізму, пройняті мотивами туги, навіть розпачу. Драматизм тогочасної поезії значною мірою був обумовлений обставинами першої світової війни.У пізніших поезіях Я. Савченко прагнув у дусі революційної романтики оспівати Велику Жовтневу соціалістичну революцію («Революція», «Ленін»), однак повністю звільнитися від поетики символізму не зміг. Згодом перейшов до праці в галузі літературно —художньої критики. В працях про В. Чумака, М. Бажана, В. Сосюру та ін. він проявив себе тонким знавцем і цінителем поезії.

Помер письменник 1937 р.

Вийшла книжка віршів: «Земля» (1921).