Натхнення

Я знов почув, як хвилі неспокійні
Натхнення ніжного у серці прокотились,
До струн пісень моїх покірно прихилились,
І кобзи віщої почув я згуки ніжні.
Могутні крила з піснею ростуть
І сили неземні за хмари підіймають.
Куди вони ще серце моє звуть,
Поранене — ще знов навіщо рвуть,
На шлях який мене передзначають?

17. XII. 1911. Петербург

З книги «Prelude».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.