Семенко Михайль - Витиск
Українська література / Семенко Михайль / Вірші / Витиск
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Витиск

PDFДрукe-mail

Ах, розумієте — нудьга наринула —
Що я не такий, як всі.
Ночі опошлені доля кинула
У парку з серцем наодинці.

Я почував, як мати плакала
У ночі блакитних зим.
Тоді душа моя самотньо капала —
Кому про смуток я розповім?

Ах, розумієте — доля закинула
Мене не в красний Рим.
Нудьга, нудьга на серце ринула
Потоком смертельно злим.

Може, в житті я встигну кинути
Лише витиск в вогкій росі.
Ах, розумієте — не кине серце тиснути,
Бо я не такий, як всі…

18. VIII. 1916. Владивосток


З книги «П’єро кохає».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.