Дама на веранді
Двоє їх сиділо на веранді за білим столиком
Проти ввігнутої оркестрової естради.
Голеноголовий джентльмен виглядав
з-за сусіднього столика стоїком
І певне розумів чому ці стрійні дами такі раді.
І ходив довговолосий поет в романтичній тузі
По пісковій алеї що палила відблискуючи
сонцем.
Дама на веренді — вона мала тепер очі
медузи —
Уже сиділа всміхаючись за столиком
поруч з естонцем.
26. V. 1918. Київ
З книги «BLOC-NOTES».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.