Микола Спиридонович Шеремет народився 23 грудня 1906 р. у м. Могильові (Білорусія) в родині селянина —бідняка.

Закінчив Київський інститут народної освіти. Працював у пресі. Почав друкуватися у 1927 р. Перша збірка поезій «У похід» вийшла 1929 р. Творчість М. Шеремета розвивалась у дусі бадьорої, життєствердної поезії комсомольських письменників —молодняківців, в основі якої лежали переважно соціальні мотиви, реалістичні картини життєвих перетворень у місті і на селі. Поезія М. Шеремета років Великої Вітчизняної війни відобразила героїку партизанської боротьби з фашистськими окупантами. Післявоєнні подорожі поета за кордон сприяли посиленню інтернаціональних мотивів у його творчості. У роки Великої Вітчизняної війни перебував на фронті військовим кореспондентом газети «Комуніст», а з 1942 р. — у складі партизанського з’єднання двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова. Член КПРС.

Окремими виданнями вийшло понад двадцять книг віршів і поем, серед них: «Бадьорість» (1930), «Розгорнутим фронтом» (1932), «Крута траєкторія» (1932), «Лірика і війна» (1934), поема «Щорс» (1940), «На лінії вогню» (1942), «Життя моє» (1947), «Дружбою сильні» (1954), «Дорога в життя» (1957), «Дороги дальні» (1960), «Подвиг» (1967), «Лілія Карастоянова» (1972), «Мій світ» (1976) та ін.