Шевченко Тарас - Перебендя
Українська література / Шевченко Тарас / Вірші / Перебендя
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Перебендя

PDFДрукe-mail

Перебендя1 старий, сліпий,—
Хто його не знає?
Він усюди вештається
Та на кобзі грає.
А хто грає, того знають
І дякують люде:
Він їм тугу розганяє,
Хоть сам світом нудить.
Попідтинню сіромаха
І днює й ночує;
Нема йому в світі хати;
Недоля жартує
Над старою головою,
А йому байдуже;
Сяде собі, заспіває:
«Ой не шуми, луже!»
Заспіває та й згадає,
Що він сиротина,
Пожуриться, посумує,
Сидячи під тином.

Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває про Чалого2
На Горлицю3 зверне;
З дівчатами на вигоні —
Гриця та веснянку,
А у шинку з парубками —
Сербина3, Шинкарку4;
З жонатими на бенкеті
(Де свекруха злая) —
Про тополю5, лиху долю,
А потім — У гаю6;
На базарі — про Лазаря6,
Або, щоб те знали,
Тяжко-важко заспіває,
Як Січ руйнували7.
Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває, засміється,
А на сльози зверне.

Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє;
За могилою,могила,
А там — тілько мріє.
Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвіває;
То приляже та послуха,
Як кобзар співає,
Як серце сміється, сліпі очі плачуть...
Послуха, повіє...
Старий заховавсь
В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,
Щоб вітер по полю слова розмахав,
Щоб люде не чули, бо то боже слово,
То серце по волі з богом розмовля,
То серце щебече господнюю славу,
А думка край світа на хмарі гуля.
Орлом сизокрилим літає, ширяє,
Аж небо блакитне широкими б'є;
Спочине на сонці, його запитає,
Де воно ночує, як воно встає;
Послухає моря, що воно говорить,
Спита чорну гору: «Чого ти німа?»
І знову на небо, бо на землі горе,
Бо на їй, широкій, куточка нема
Тому, хто все знає, тому, хто все чує:
Що море говорить, де сонце ночує.
Його на сім світі ніхто не прийма.
Один він між ними, як сонце високе.
його знають люде, бо носить земля;
А якби почули, що він, одинокий,
Співа на могилі, з морем розмовля,—
На божеє слово вони б насміялись,
Дурним би назвали, од себе б прогнали.
«Нехай понад морем,— сказали б,— гуля!»
Добре єси, мій кобзарю,
Добре, батьку, робиш,
Що співати, розмовляти
На могилу ходиш!
Ходи собі, мій голубе,
Поки не заснуло
Твоє серце, та виспівуй,
Щоб люде не чули.
А щоб тебе не цурались,
Потурай їм, брате!
Скачи, враже, як пан каже:
На те він багатий.
Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває весільної,
А на журбу зверне.

[1839, С.-Петербург]


1. Перебендя—людина, що вміє весело, дотепно розповідати і співати. Тут — кобзар.

2. Чалий Сава (? — 1741)—полковник надвірного війська, магнатів Потоцьких. Деякий час був на Запорозькій Січі, після втечі з якої служив сотником у польських магнатів Четвертинських. Під час гайдамацького повстання 1734 р. перейшов на бік повстанців, а після його придушення склав присягу на вірність польсько-шляхетському уряду, за шо був страчений гайдамаками загону Гната Голого. Тут згадується історична пісня про зраду С. Чалого і його покарання.

3. Горлиця — можливо, це жартівлива пісня «Ой летіла горлиця через сад» або пісня «Ой дівчина-горлиця до козака горнеться».

4. Сербин — відомо декілька пісень про сербина.

5. Шинкарка — відома в багатьох варіантах пісня про шинкарку, яку козаки підмовили їхати з ними, а потім убили.

6. Про тополю — пісня про злу свекруху, яка чарами перетворила невістку в тополю.

7. У гаю — пісня про те, як син за намовою матері убив свою жінку.

8. Про Лазаря — пісня, у якій використано євангельську легенду про голодного старця Лазаря і багатія Лазаря.

9. Як Січ руйнували— В ході боротьби українських народних мас проти феодально-кріпосницького і національного гніту, а також проти турецько-татарських нападів на початку XVI ст. у пониззі Дніпра була створена Запорозька Січ. Розглядаючи Січ як вогнище антифеодальної боротьби, Катерина II у 1775 р. видала наказ про її зруйнування. Тут ідеться про історичні пісні, пов'язані з цією подією.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.