«І знову десь на обріях помалу…»

І знову десь на обріях помалу
Розгойдує незримі хтось кадила
І си´нявою стеле, як бувало…
І знову моя Осінь десь ходила.

І знову десь під банею блакиті,
Як в церкві голубій паникадила,
Берези золотіють своїм віттям…
І знову моя Осінь десь ходила.

І знову десь між листям рябино´вим —
Сліди, мов од кривавого кропила…
У синяві — у золоті — у крові,
І знову моя Осінь десь ходила.

Прага, 1925

Текст надається за збіркой «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Поєзії різних років.