Золота діжка

Не заснула Божа Мати, —
Задрімала — і доси́ть:
Треба тісто біле бгати,
Треба діжку замісить.

Тихо встала в саму північ…
Серед сонної пітьми́
Лиш одні зраділі півні
Піли й били їх крильми.

Встала, місить… Як злотисто
Світять масло і мука!..
Скільки випило вже тісто
Вогняного молока!

А медами, чисте, ліпе,
Упилося вже, мабуть!..
…Та чи прагнем тебе, хлібе,
Чи столи на тебе ждуть?

Чи, оглянувши господу,
Скаже праведний Господь:
«Стань, мій хлібе, серед сходу
Та скоріше мені сходь!»

Чи спаде важка завіса,
Що все небо огорта,
Чи зійде́ над темним лісом
Божа діжка золота?

Міттенвальд, 1946

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS II».