«Впадіте на земське лоно…»

Впадіте на земське лоно
І слух приклоніте земно:
Гуде, як во время оно,
Гуде, як атлантам, темно.

І води гудуть і хмари
В огнях по найвищі клу́би…
Гудуть, як софари кари,
Гудуть, як загуби труби.

Гучніше, могу́тніш гули,
Буре́мніше древні сили…
За те, що Сонце забули,
За те, що серце забили.

Прага, 1938

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «Кінцесвітнє».