«Не знає спочину сейсмограф…»

Не знає спо́чину сейсмограф…
Метнута в грім, огонь і дим,
Движить земля, від крови мокра,
Дуднить під Вершником Блідим.

На гори кидаються гори,
Міста їм падають до ніг,
Як в день Содому і Гомори,
В часи Месін і Мартинік.

Потоки ринуть проти те́чій,
Річки виходять з берегів…
Потопи, зливи і хуртечі
І бурі з льоду і вогнів.

І Він, розп’ятий при Пилаті
За кожний нарід і язик,
Являє на Туринськім платі
Людьми понівечений лик.

Прага, 1940

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «Кінцесвітнє».