Микола Іванович Терещенко народився 13 вересня 1898 р. у с. Щербинівці на Черкащині в селянській родині.

Після закінчення гімназії вчився в Київському політехнічному інституті, одночасно слухав лекції на курсах іноземних мов. Друкуватись почав з 1918 р. Перша книжка  — переклади віршів Е. Верхарна  — вийшла 1922 р. Перша збірка оригінальних віршів «Лабораторія» з’явилась 1924 р. З 1925 по 1934 р. — співредактор літературно-художнього журналу «Життя й революція». Пізніше багато років працював на редакційно —видавничій роботі. Для творчості М. Терещенка характерні соціальна проблематика, реалістичне відображення дум і настроїв радянського інтелігента. Оспівав творчу працю радянських людей та їх героїзм у боротьбі проти фашизму.М. Терещепко відомий як перекладач російських, узбецьких, білоруських та французьких поетів. За переклади та упорядкування двотомної «Антології французької поезії» М. Терещенко у 1973 р. посмертно удостоєний премії імені Максима Рильського. Уклав «Літературний щоденник» (1966).

Помер поет ЗО травня 1966 р. у м. Києві.

Окремими виданнями вийшли збірки поезій: «Чорнозем» (1925), «Мета й межа» (1927), «Країна роботи» (1928), «Республіка» (1929), «Риштування» (1930), «Дорога» (1931), «Порив» (1932), «Поеми» (1935), «Дівчина з України» (1942), «Зорі» (1944), «Ужинок» (1946), «Правда» (1952), «Щедра земля» (1956), «Ліричний літопис» (1958), «Літа і люди» (1960), «Серце людське» (1962), «Твори в 2 —х т.» (1968).