Українка Леся - «Я знаю, так, се хворії примари...»
Українська література / Українка Леся / Вірші / «Я знаю, так, се хворії примари...»
В базі 4533 віршів 567 авторів.

«Я знаю, так, се хворії примари...»

PDFДрукe-mail

Я знаю, так, се хворії примари,  —
Не час мені вмирати, не пора.
Та налягли на серце чорні хмари
Лихого пречуття, душа моя вмира!

Вдяглися мрії у смуткові шати
І понесли мене в дивний, мовчазний край,
І там прийняв мене в зеленії палати
Плакучих верб і кипарисів гай.

Серпанком чорним жалібниці —мрії
Мені покрили, очі, змеркнув світ,
1 залунали скарги жалібнії
Моїх покинутих пісень —сиріт.

Пісні вернулись плакать на могилі
Палкого серця, що носило їх,
Вони були між людьми гості милі,
Та не прийняв ніхто їх за своїх.

28.12.1896



Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт.  — К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 151.

Вперше як цикл з двох віршів надруковано у збірці«Думи і мрії».

Автографи  — ІЛІШ, ф. 2, № 655 (чорновий), та № 654 (чистовий).

Датується за чистовим автографом: «Я знаю, так, се хворії примари…»  — 28.12.1896 р., «Обгорта мене туга, болить голова…»  — 19.01.1897 р.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 90  — 92.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.