Перемога

Довго я не хотіла коритись весні,
Не хотіла її вислухати,
Тії речі лагідні, знадні, чарівні
Я боялась до серця приймати.

«Ні, не клич мене, весно,  — казала я їй,  —
Не чаруй і не ваб надаремне.
Що мені по красі тій веселій, ясній?
В мене серце і смутне, і темне».

А весна гомоніла: «Послухай мене!
Все кориться міцній моїй владі:
Темний гай вже забув зимування сумне
І красує в зеленім наряді;

Темна хмара озвалася громом гучним,
Освітилась огнем блискавиці;
Вкрилась темна земля зіллям —рястом дрібним;
Все кориться мені, мов цариці;

Хай же й темнеє серце твоє оживе
І на спів мій веселий озветься,
Бо на нього озвалося все, що живе,
В тебе ж серце живе, бо ще б’ється!»

Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!»
Та даремна вже та осторога,  —
Вже прокинулись мрії і співи в мені…
Весно, весно,  — твоя перемога!

14.05.1893

Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт.  — К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 119  — 120.

«Мелодії» вперше надруковано як цикл з дванадцяти поезій у збірці «Думи і мрії», Львів, 1899, стор. 47  — 53. Дата спільна для всього циклу  — 1893  — 1894. Збереглася частина чистового автографа циклу  — ІЛІШ, ф. 2, № 677 (перші шість поезій).