Андрій Васильович Волощак народився 31 серпня 1890 р. в с. Мшанці на Дрогобиччині в сім’ї селянина.
Закінчив гімназію в Перемишлі. У першу світову війну втратив зір. У 1914 —1916 рр. учився в Празькому університеті. Працював у робітничих організаціях Західної України. Друкуватись почав 1913 р., перша збірка віршів «У тьмі горю» вийшла у Львові в 1934 р. Автор зобразив гірку особисту долю, соціальні контрасти буржуазного світу, линув думками до братів на Схід. Після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною цілком присвятив себе літературі. Член КПРС. Його поезія сповнилась радісними почуттями визволеної людини.
Помер 20 серпня 1973 р.
Видання: «Поезії» (1941), «Серед блискавиць і громів» (1946), «Серцем бачу» (1947), «Спів Карпат» (1952), «Все тобі, Вітчизно!» (1954), «На Верховині» (1957), «Вибране» (1961), «З верха на верх» (1974) та ін.