Лариса Костянтинівна Волошина народилася 24 квітня 1906 р. в с. Лютеньках на Полтавщині в сім’ї вчителів.

По закінченні Кременчуцького педтехнікуму до 1934 р. вчителювала на Полтавщині, заочно навчалася в Бердянському, потім в Одеському педінститутах. У роки Великої Вітчизняної війни працювала в евакогоспіталі, була на журналістській роботі. Після війни до 1951 р. працювала в редакціях обласних газет в Одесі і Харкові. Перший свій вірш опублікувала 1927 р. Перша поетична збірка «Над Дніпром» вийшла 1960 р. Своєю творчістю Л. Волошина утверджує любов до рідної землі, хліборобської праці. Її вірші  — про доброту, совість, щире взаєморозуміння людей у дружбі, коханні. Виступала також у художній прозі (книга нарисів і оповідань «Світлі обрії», 1950; збірка новел «Щедрість», 1968).

Померла 5 квітня 1975 р.

Вийшли збірки віршів і поем: «Райдуга» (1964), «Зорі вечірні» (1966), «Ластівки відлетіли» (1972), «Синє озеро неба» (1975), «Твори» (Поезії. Оповідання, Ї986).