Платон Микитович Воронько народився 1 грудня 1913 р. в с. Чернеччині на Сумщині.
Закінчив Харківський автошляховий технікум, працював у Таджикистані, з 1937 р. вчився в Літературному інституті ім. О. М. Горького. В 1939 р., під час радянсько — фінляндської війни, добровільно пішов на фронт. У Велику Вітчизняну війну — спочатку на фронті, а згодом — у партизанському з’єднанні С. А. Ковпака. Між боїв писав пісні та вірші, які розповсюджувалися листівками серед партизанів і населення в тилу ворога. Перша поетична збірка «Карпатський рейд» вийшла 1944 р. Відомий як активний літературний і громадський діяч. Нагороджений двома орденами Леніна. Депутат Верховної Ради УРСР. Член КПРС. Видатний поет, автор численних поетичних книг, що мають широкого читача не лише в нашій країні, а й за рубежем.
1951 р. удостоєний Державної премії СРСР за збірки «Доброе утро» і «Славен мир», 1972 р. — Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку «Повінь». П. Воронько — поет бойової громадянської наснаги і водночас ніжний лірик, мудрий і дотепний співрозмовник дітей у своїх талановитих книгах для малят, юних читачів. На його тексти створено чимало широко відомих пісень. Охоплюючи творчістю життя нашого суспільства в різноманітних його гранях, поет звертається і до подій на міжнародній арені.
Основні видання віршів і поем: «Весняний грім» (1947), «Райком комсомолу» (1949), «Від Москви до Карпат» (1951), «Обов’язок» (1955), «Драгі другарі» (1959), «Мирний неспокій» (1960 «Гнівом Африка клекоче» (1961), «Коли я в Київ повертаюсь» (1962) «Поки живий — іди!» (1968), «В ім’я твоєї волі» (1974), «Здвиг — земля» (1976), «Узьмінь» (1979), «Совість пам’яті» (1980), «Осениця» (1983), «Твори. В 4 —х т.» (1982 —1983).