«Ти обіцяв…»

Ти обіцяв
любов та оборону?..
Мій лицарю, одне тебе прошу:
візьми собі
тяжку мою корону,
яку так гордо
в будень я ношу.

Візьми це серце, ніжне і невтішне.
Візьми це слово, мужнє і смутне.
Візьми цей меч іронії двосічний —
та обережно, бо й тебе протне.

Візьми вериги клопотів колючих,
коштовності: печаль, безсоння, біль…
Ти похитнувся —
мабуть, важко, любий?
А я — ще й усміхалася тобі…

1981

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.