Звичка

отак ліс загадковий виростав  —
без слів, похмуро.
розколювався так надвоє камінь  — без
ґримас, без крику.
отак при першім злеті падав птах  —
прострелений під оком шротом.
так несвідомо ми
кохалися  — у вижиданні
жахливого зняття з хреста.

Збірка «Омана Молока».