«пісок  — загублений...»

пісок — загублений
край неба морем. сонце  — так
невчасно втоплене
в дощі. долоні, очі  —
такі
непевні, наче у часі
кохання, у часі
тривоги.
(ходи !) над тишею
розщеплюватиму (для тебе) най-
сивіші мушлі :
аби хоч раз
почути
стогін
моря.

Збірка «Омана Молока».