«знов довелось нам розминутись — запорошеним...»
знов довелось нам розминутись — запорошеним
страхіттями (а, може, просто тільки птаством).
я довго вигрібав світанок з-під снігів.
пустині розляглись до мене, до кінця землі.
набиті вже кишені сажею.
утратили назавжди
наші очі відблиск моря.
з віття виломився вітер
і розвіяв все, що за
собою ми покинули,
відкривши випадково
оману молока.
Збірка «Омана Молока».