«я ліг на дно казок...»
я ліг на дно казок
щоб чатувати на
обгризлий місяць повен
гуку і мовчання
вітрила ти розкрила
для птахів одних тих що
не мають гнізд і помаранчею
запахло сонце у руці
буває : ти вербою
прикидаєшся аби
я не забув землі
що родить розмах вітру.
Збірка «Нічні перекази».