Лист до тебе

довго я кохав тебе.
довго рахував на пальцях грона голубів : тих, що над нами дерево до дерева зшивали, й тих, що вилітали несподівано, немов з ріки  — у почерку крила.
вже ріки проплили  — кудись. і вже останнє зникло дерево  — чомусь.
розказував тобі невтомно (чи не тисячу разів) одну і ту трагічну казку про кохання : ту, де ґноми глузували по лісах з князенка, що  — дракона зарубавши  — не знайшов нікого в зачарованому замку.
ти не розуміла про кого йшла мова.
не одне тисячоніччя ми, здається, в темряві удвоє прожили. гляди ! чи ж то не наші спомини, мов хижі змії, родять навкруги пожари непотрібні ?
ще досі я не певен взагалі, що ти існуєш.

Збірка «Нічні перекази».